Крихітка - Ялта

Віддається дітям, вітру, снігу й знахабнілим чайкам
Влітку, коли люди – ніби кров’ю набряклі гранати,
Коли їхати за тобою скажи коли тебe вже можна забирати
Все про тебе, і пісок на шкірі, й білі кораблі на небокраї
Запах риби, магнолій, дитинства,
Заберу тебе чуєш, вже тебе забираю
Ти не їх, ти є, ти моя, ти наша, отак, лезом оккама
Приїду і вчеплюся у тебе міцно, Ялта
Липкими від соку персиків руками,
Ясно?

Тебе не кину сторона прекрасна

Ти сад загублений всередині якого я блукаю
Всі мої кохані пахнуть морем і яблуками
Замість серця вже роками кісточка, червоний камінь,
І з неба сиплеться земля з могил рідні, роками
Руданський чуєш, Степане, цей вітер віє з України,
Винесе чужинців з цього краю,
Винесе, як із Ай Петрі вітер бора,
Це трапиться я обіцяю, це відбудеться скоро
Я не живу без тебе і не помираю
Єдиний спосіб як позбутись цього болю
Це повернути Крим і я прийду, летітиму, повзтиму за тобою
Я молодий солдат і знаю всі слова любові, ясно?

Тебе не кину сторона прекрасна

Кожен ранок видається по Халтуріну підйомом
Час не лікує, нас лікують дії, ми повернемось додому
Може сядемо в тролейбус, не братимемо таксі
Проїдемо всюди де були люди-ломикамені, люди-сіль,
Люди-кров люди стійкі кипариси
Емір Усейн Куку, Нирко, Турпетко, Грідин, Китайська Лариса
Чую голоси звідусіль, і в скель усіх їх знайомі риси
Раю мій наземний, обіцяю, будем разом
Ми заміновані зсередини цілунками бабусь в Поляні Казок
І фрукти є солодкі в світі, але всі вони не ці
Вночі я чую водоспад і вибиту чорнилом чайку на руці
Ми набережну знов наповнимо жовтоблакитною юрбою
Я вже прямую за тобою
Візьму тебе, коли б це не було, це буде вчасно