Лілу45 - Я дівчинка із Київського гетто

Я дівчинка із Київського гетто,
В моєму світі у людей, нема інтернету
усі життю радіють
стрибають по калюжах
додому поспішають бо кохані й небайдужі
тут кожний мріє
та обігріє
тут кожний за тебе життя не жаліє
Вдягнувши сукню білую я стану майже милою
та як завжди сміливою і прошепочу
(про те, як)
я тебе люблю і мріями своїми огорну
про те, як ти не застудив своїх гарячих крил
ти так в цьому вродлив
ти так в цьому вродлив
що більш не маю сил
всі часи міняються,
люди обіймаються
потім сваряться й розлучаються
ніхто не бореться
ніхто не молиться
більшість підкоряється і не намагається
слабкість не прикрасить
сила не полюбить
страх з радістю розщепить нас на атоми й згубіть
до біса всі пророцтва!
забий на «неподобства»!
традиції диктують по праву первородства.
я на вушко прошепчу тобі про те як
я тебе люблю і мріями своїми огорну
про те, як ти не застудив своїх гарячих крил
ти так в цьому вродлив
ти так в цьому вродлив
що більш не маю сил